Хто як не ти...

Розв'язати собі язика
це як не стримувати п'яного говорити правду.
Почути, що все буде добре.
Що все, трясця, буде добре.
А воно ж буде...
Тільки треба дуже вірити.
Бог добрий.
Розмовляю з Ним.
Дякую. Говорю. Мовчу. Прошу.
Все більше мовчу.
Він і так все знає.

Але одного дня, повір, сонце, повір.
Відступить війна, цей хижий, підлий звір.
Ти зможеш усіх так міцно обійняти
І за обіднім столом улюблені пісні співати.
Про віру, тепло любов та щирість
Забути війну, підлого лихого звіра.
Розв'язати не язик, а серце своє.
І вірити, що все буде добре. Підставити рідне плече.

А.Ш.

https://youtu.be/zRIbf6JqkNc?si=GtuTvc4P45aisy0y