Хто як не ти... | version: 5.11.2024 08:47

Розв'язати собі язика
це як не стримувати п'яного говорити правду.
Плакати навзрид
за тим, чого вже не зміниш -
це так по-театральному.
Хочеться себе пожаліти.
Але якщо себе пожалієш -
гірше буде.
Ти потрібна їм зараз.
Як міцне плече...
І хоч ти тендітна крихка жінка -
вони тебе потребують.
Вони мають почути із твоїх вуст саме те.
Та губи тремтять від ридань ...
Почути, що все буде добре.
Що все, трясця, буде добре.
А воно ж буде...
Тільки треба дуже вірити.
Бог добрий.
Розмовляю з Ним.
Дякую. Говорю. Мовчу. Прошу.
Все більше мовчу.
Він і так все знає.
Знає, що душа прошита жалем до краю.
Але якщо він дає тобі ці ситуації, значить
ти можеш витримати.
Хто як не ти?
Повітряні мости
Не мають кордонів...
Війни териконів.
Люблю вас усіх дуже.
І своїх друзів,
Які не дають впасти лицем у бруд.
Які емоції твої разом з тобою проживають і беруть
Твій біль до себе, колишуть тебе і його...
А багатьом людям просто все-одно.
І це нормально. Ти проживаєш біль
На душі туга і заметіль.
Це нормально. Тепер і тут.
Це нормально, що я знову не засну.
Але одного дня, повір, сонце, повір.
Відступить війна, цей хижий, підлий звір.
Ти зможеш усіх так міцно обійняти
І за обіднім столом улюблені пісні співати.
Про віру, тепло любов та щирість
Забути війну, підлого лихого звіра.
Розвязати не язик, а серце своє.
І вірити, що все буде добре. Підставити рідне плече.
А.Ш.

https://youtu.be/zRIbf6JqkNc?si=GtuTvc4P45aisy0y