Надія

Я навстіж, наскрізь, по клітинах,
До крику, сліз, до хріпоти,
Мов плаче в відчаї дитина,
Себе шукаю - не знайти…
І обертаюсь у надіях,
Розгублені стоять міста,
Ярію, вірю і не вірю -
Не той тут світ, і я не та…
Мені здавалось я існую,
А виявилось тільки снюсь…
Я квіти білі поміж зброї -
Сама по собі відроджусь.
Я підіймаюсь десь на сході,
З колін, з середини, з вогню.
Тремтять думки, тремтять долоні -
Я на поверхнях слів стою.
Я витримаю навіть більше,
І з вітром світом рознесу
Своє зерно, свої клітини -
Повстати час у день зі сну…