ПРИВІКОННІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

author:  Halyna
0.0/5 | 0


Будинок на розі – мов сливка: зчорнів, обвуглився –
На кілька десятків років постаріла вулиця.
Йде юнка із косами русими, майже мідними,
Обачно, неначе дорога покрита мінами.
Такій би носити сорочки, шовками вишиті –
Рушає за хлібом і мріє про те, щоб вижити.
Ступають жінки обережно, немов на милицях:
До сховища в школі ходити щодня втомилися.
Штовхають візочки з харчами, неначе з дітками.
Кидаються врозтіч коти, що здаються дикими...
Усі ціпеніють ураз, як розсохле дерево,
Зачувши розривів зловісне – трагічне стерео.

Poem versions


 
COMMENTS