Моя … Україна…

Якою я тебе згадаю, Україно?
У снах прозорих і непрозорій мглі.
Які ж то нелюди в містах твоїх ходили
І знищували все, та стерти не змогли.
Якою я тебе побачу, Україно?
Зсивілим сумом на блідій землі.
І як віддати всі можливі сили,
Щоб відродити, що не вберегли…
Якою, моя мила Україно,
Мене зустрінеш в пеклі перехресть?
Тебе в крові морили і топили
За віру, гідність, людяність і честь.
Якою радістю пригорнеш, Україно,
Відборонивших сонце і зірки?
Яких героїв ти нагородила
Тим, що вони тобі дочки й сини
Якою, моя вільна Україна,
Тебе побачать сотні дітлахів?
Які в куточках світу розносили
Твої легенди, казки і вірші.
Як ми з тобою, моя Україно ,
Побачимось в мовчанні теплих сліз?
Нас доля ненадовго розлучила,
Не спакувавши потягу валіз.
Ти відчуваєш, рідна Україна?
Планета вдягнена в твої кольори,
І дивляться хмаринами із неба
Безсмертні душі, страчені в війні.
Назавжди, моя горда, Україна,
Я в серці залишу той біль,
Щоб пам’ятати як любити вміла,
Коли любов руйнують звідусіль …