Україні

Мою святу землі рвуть на шматки недо-люди,
Змушують і живих, і полеглих від болю й безсилля вити,
70 днів ракети, повні руїн, крику й сліз летять звідусюди,
А в сирих підвалах діти шепочуть:
Україно, ти мусиш, ти будеш жити!