Поезія і Мова Війни

***
Боже, прости, що не з ними,
а зрештою, їм завдяки…
щодня пилосошу килим
і светр одягаю м’який.

Навчилася слухати тишу,
її розрізняти тони…
Боже, невже Ти вирішив
вчити нас мови війни?

З віком і пам’ять гіркне,
тучна стає, нев’юнка…
Боже, весни сторінка
змінює ДНК…

Гасне в малих оченятах
віра у світло і цвіт…
Вранці, ближче до п’ятої,
пізнали новий алфавіт.

Сонце кольору ночі…
Згусток небес кров’яний…
Боже, Ти справді хочеш
вчити нас мови війни?